тi, котрим здається дуже смішним, як Наполеон розмовляє то російською, то французькою, то українською, знали б, що це їм здається тільки від того, що вони, як людина, що розглядає портрет, бачать не обличчя зі світлом i тінями, а чорну пляму під носом.

Те ж саме з ненормативною лексикою. Коли Кутузов після Бородінського відступу говорить, що «французы будут у меня говно жрать», я не можу з метою хибно зрозумілої художності змінити це слово на яке-небудь iншe слово — наприклад, на французьке «merde» чи на російське «дерьмо», чи на українське «гiмно», чи на аптекарське «кал»; але з метою непорушення художньої правди залишаю це брудне російське слово у тому вигляді, в якому воно було промовлене Кутузовим після Бородінської битви.].